Херлінг бере свій початок у гельській Ірландії. Гравці використовують дерев'яні палиці, які називаються хурлі, щоб бити м'ячі (сліотар) між стійками воріт команди суперника. Один бал заробляється, якщо сліотар переходить поперечину. Три очки зараховуються, коли він потрапляє у сітку, яку охороняє воротар.
Гравець може носити сліотар, але лише чотири або менше кроків. Якщо гравці хочуть утримати його довше, їм потрібно відскочити або збалансувати м’яч на кінці свого херлі. Їх також можна вдарити, коли вони в повітрі або на землі. Передача з короткої дистанції з розкритими руками є звичайною тактикою.
Кожна команда складається з 15 осіб. У кожному матчі дозволено п’ять замін. Є багато причин, за якими гравця можуть покарати технічним фолом. Це пов’язано з численними правилами, які зараз діють. Фізичний контакт між протилежними гравцями дозволений, але необхідно дотримуватися суворих правил. Людина, яка заряджає, повинна мати хоча б одну ногу на землі. Контакт має форму заряду плече до плеча.
Травми можуть виникнути через те, що захисні накладки на тіло зазвичай не носяться. З 2010 року носіння шоломів із захистом обличчя стало обов’язковим у більшості ліг херлінгу. Правила диктуються Гельською атлетичною асоціацією. Незважаючи на зв’язок з Ірландією, професійні команди приїжджають з усього світу. Відомі імена у спорті родом з Північної Америки, Південної Кореї, Австралії та Південної Африки.
