Баскетбол за останні роки зазнав значної модернізації, особливо на позиції центрального. Ця трансформація була зумовлена аналітичним рухом НБА та її здатністю виявляти найкращі таланти з усього світу. Традиційний підхід до розміщення на лаві запасних великих, але обмежених семифутових футів поступився місцем новій епосі універсальних гравців, які вирізняються як у нападі, так і в захисті.
В епоху Шакіла О'Ніла команди зосереджувалися на уповільненні домінуючого центрового, комплектуючи свої реєстри гравцями, які могли відповідати його розмірам і силі. Однак навіть після прем’єр-міністру Шака стратегія покладатися на великих, але обмежених гравців збереглася. Ці гравці мали пристойні показники підбирань, але їм бракувало атакувального таланту та швидкості, щоб захищатися в просторі.
Еволюція темпів і простору баскетболу, а також зростання таких гравців, як Стівен Каррі та Деміан Ліллард, зробили революцію в грі. Збільшення акценту на триочкових кидках і неефективність післяопераційних ігор призвели до зміни структури складу. Тепер команди віддають перевагу гравцям у тиловій зоні та форвардам, що грають, які можуть розтягнути корт і створити відстань.
Тепер очікується, що гравці передової зони матимуть здатність триочкових кидків, подібну до своїх колег у тиловій зоні. Хоча в минулому були одиничні таланти, такі як Білл Леймбір і Раеф ЛаФренц, які могли стріляти ззовні, їх вважали аномаліями. Сьогодні вміння кидати з-за дуги стало нормою для центрових.
Незважаючи на акцент на триочкових кидках, в НБА все ще порівняно мало високоякісних стрейч-п’ятірок. Такі гравці, як Брук Лопес і Карл-Ентоні Таунс, встановили орієнтир для цієї позиції, але багатьом центровим важко досягти успіху в цій сфері.
У той час як кидки ззовні є цінними, сучасні центрові також повинні досягти успіху в захисті. Захист фарби та охорона в просторі є ключовими навичками для центрових у сучасній грі. НБА не виключила великих людей; він усунув малокваліфікованих великих людей. Зараз увага зосереджена на пошуку центрів, які можуть зробити свій внесок на обох кінцях майданчика.
Марк Вільямс, молодий центр, є яскравим прикладом сучасного центру. Хоча він, можливо, і не отримав голосів «Новачок року», його виступ у другій половині сезону новачків продемонстрував його потенціал. Вільямс зробив у середньому дабл-дабл і продемонстрував свою здатність ефективно забивати.
Вільямс — це не просто наступальна загроза; він також винятковий захисник. Його присутність на доріжці стримує суперників від нападу на кошик, а його чисті, вертикальні змагання є свідченням його тренування та майстерності. Вільямс зіграв значну роль у покращенні захисту Шарлотт Хорнетс.
У нападі Вільямс, можливо, не володіє кидком у стрибку, але його рухливість і фізичні якості дозволяють йому досягти успіху в пік-н-ролі. Його зв’язок із LaMelo Ball уже виявився потужною комбінацією. Хоча додавання кидка до його репертуару покращило б його атакувальну гру, Вільямс уже є цінним надбанням.
Не можна нехтувати захисними здібностями Вільямса. Під керівництвом тренера, який займається обороною, Стіва Кліффорда, Вільямс має потенціал стати одним із найкращих внутрішніх захисників ліги. Оскільки його навички продовжують розвиватися, не буде дивним побачити, як Вільямс заслужить визнання в команді всіх захисників.
Еволюція позиції центрального в баскетболі змінила те, як команди формують свої склади. Акцент на ударах і захисті призвів до появи таких універсальних центрових, як Марк Вільямс. Оскільки гра продовжує розвиватися, такі гравці, як Вільямс, відіграватимуть вирішальну роль у формуванні майбутнього баскетболу.
